ДЕНІЕЛ РЕДКЛІФФ: ВІД "ГАРРІ ПОТТЕРА" ДО "СТВОЛІВ АКІМБО"

Деніел Редкліфф остаточно виріс з підгузків Гаррі Поттера… Це - зрозуміло і логічно, адже перша частина про хлопчика-мага вийшла дев’ятнадцять років тому. У кого є хвилювання щодо свого віку, настирливо прошу не брати до уваги цю інформацію. Бо говорити сьогодні ми будемо не про серію фільмів «Гаррі Поттер», а про творчу доленьку Деніела Редкліффа та його крайній фільм «Стволи Акімбо».

Чому саме про нього? Бо він відкрито характеризує тенденцію вибору Редкліффом сценаріїв. Згадаймо його «Роги» у 2013 та «Людину – швейцарський ніж» у 2016. Ґротескні, відверто сатиричні та глибоко іронічні. Погані? Звичайно, ні! Оригінальні – ось правильне слово. І це, насправді, дуже тішить. Не кожні актор чи актриса можуть дозволити собі занурюватися у настільки провокаційні експерименти. І «Роги», і «Людина – швейцарський ніж», і «Стволи Акімбо» - ризикований вибір для початку серйозно-активної акторської кар’єри. Та, судячи з усього, Редкліфф ризикувати зовсім не боїться. Навпаки, він шукав своє місце у різних категоріях фільмів. І навіть – у серіалах. Та не зовсім знайшов. Хоч деякі його роботи відзначалися добрим рівнем акторської гри, а фільми високо підіймалися у рейтингах.

Після закінчення «Поттеріани» йому бракувало досвіду для визначення пріоритетів. Адже насамперед необхідно було позбутися усіх кліше та не стати актором однієї ролі. Редкліфф вирішив спробувати свої сили у жанрі хоррор і знявся у фільмі «Жінка в чорному». Та ми знаємо, що хоррори не часто попадають у топ-списки критиків і глядачів. Хоч «Жінка в чорному» належить до тих фільмів жахів, які швидше є хорошими, аніж навпаки. Але цей жанр все одно значно обмежує цільову аудиторію і майже завжди є збитковим.

Потім був мінісеріал «Зошит молодого лікаря» за розповідями М. Булгакова. Серіал виявився напрочуд якісним, але популярності та шаленої прихильності від глядачів так і не отримав. Хоч критики його хвалили.

Спробував себе Деніел Редкліфф і в комедійному амплуа, втіливши негативного героя у фільмі «Ілюзія обману: Другий акт» (2016). Можливо, саме ця роль дала йому поштовх до пошуку оригінальних фільмів – тих, у яких не всі погодяться зніматися, та сформувала його подальшу творчу мету. І в тому ж 2016 виходить на екрани легендарне кіно «Людина – швейцарський ніж».

Цілком щиро вважаю, що таке кіно має право на існування. Про що ж я? Будь-яке кіно має право на існування. А дивитися його чи ні – вибір кожного і кожної.

Отож, за ґротесковим настроєм фільми «Людина – швейцарський ніж» і «Стволи Акімбо»  - надзвичайно схожі, адже основним посилом обох є сатира: над ситуацією, людьми і загалом життям. Якщо висловлюватися дуже просто, то фільм можна описати одним словом – треш! Специфічний треш!

«Стволи Акімбо» - це «Чорне дзеркало» через призму кривого дзеркала. Читала претензії глядачів про популяризацію фільмом жорстокості. Люди, ви серйозно?! Це – єдиний фільм, який ви бачили взагалі? Чи ви не розрізняєте жанрів? Чи не розумієте посил і режисерську концепцію? Чи ви вважаєте, що у нашому світі стане краще, якщо зніматимуть лишень мімімішне кіно? Навпаки, на проблемах необхідно акцентувати. А кут акцентації обирає режисер-постановник. У «Стволах Акімбо» піднесена актуальна тема, зображені актуальні проблеми, поставлені актуальні питання. Але, так, вони не зафарбовані у рожевий колір. А Деніел Редкліф тим часом зайняв свою нішу у кіноіндустрії - ту, від якої досі всі решту цуралися...