Ходила я і
бідкалася, що немає у 2019 крутих мультфільмів. А потім глянула з різницею в
кілька днів «Клауса» та «Історію іграшок-4». Останній, чомусь, влітку пролетів
повз мене. Таке буває дуже не часто…
Про «Клауса» вже
писала, тому сьогодні побалакаємо про четверту «Історію іграшок» - копродукцію двох
компаній-гігантів Walt Disney
Pictures та Pixar Animation Studios.
На цих мультфільмах
виросло не одне покоління, адже перша серія тетралогії вийшла у 1995 році. Тоді
навіть я була ще малою. Четверта серія – у 2019. У світовому прокаті фільм
зібрав більше мільярда доларів та опинився на 30 сходинці найкасовіших фільмів
за всю історію! Якесь шаленство!
«Історія іграшок-4»
(«Toy Story 4») - заключна серія. Ми назавжди прощаємося з Вуді, Базом
Лайтером, Бо Піп та іншими героями. Та хіба ми зможемо їх забути? Звичайно, ні!
Гідне вийшло
завершення історії. Вкотре. Без сумніву, «Історія іграшок» - це не звичайний
прохідний мультфільм, який можна просто подивитися, вручити цілий ряд нагород,
возрадуватися та забути. Це – епоха, яка вплинула не тільки на погляди
глядацької аудиторії, а й на розвиток мультиплікації в цілому.
Щодо питання, чи
отримає «Історія іграшок» цьогоріч «Оскар»? Думаю, є усі шанси. Коли
Кіноакадемія стоїть на роздоріжжі вибору, кому вручати премію – потужному естетично
шедевру типу «Клауса» чи зразку популярного мистецтва типу «Історії іграшок»…
То пригадаймо минулорічну церемонію нагородження і божевільний батл між «Островом собак» та «Людиною-павуком: навколо світу». Хто переміг у запеклій сутичці?
Так, перемогли каса і попкультура. Не засуджую «Людину-павука», мультфільм –
якісний і цікавий. Але так важко зберігати здоровий ґлузд та не потрапити на
гачок сучасних вподобань і популярності (чи популізму, хтозна?), коли у спину
дихають мегакорпорації, які задають ритми для танців у кіноіндустрії… Як
висновок, у шорт-лісти «Оскара» з морем номінацій дивним чином потрапляють «Чорна пантера» чи «Людина-павук: навколо світу».
Сюжетних спойлерів
не буде. Мені на них наплювати, але іншим вони можуть не подобатися. Тому
детально сюжет не прописуватиму. Лише скажу, що в останній частині з’являється
кілька нових персонажів – надзвичайно кумедний Форкі, антагоністка Ґаббі з її
прислужниками, які навдивовижу схожі на Чакі з однойменної серії фільмів, та
дуже смішна парочка плюшевих іграшок Дакі і Банні (гадаю, ви розумієте, чому у
них саме такі імена). Фінал – гідний аплодисментів. Усі герої роблять
правильний вибір, знаходять своє місце під сонцем і від того – щасливі та
задоволені результатом. Ніяких ґрандіозних сюрпризів чи сюжетних вивертів. Все
зроблено ідеально і солодко. А от чи така солодкість вам до смаку – вирішуйте самі…
Коментарі
Дописати коментар