Я люблю кіно. Дуже люблю. І знаю про кіно багато. Дуже багато.
Що я можу сказати? Що Пенівайз уже не той. Тобто, з актором - виконавцем ролі одного з найвідоміших клоунів в історії кінематографу Білом Скашгордом все навіть дуже добре. В його акторських можливостях і талантах ніхто не сумнівається. Але його помістили в запропоновані обставини, які не зіграли на користь.
Фільм «Воно: Частина друга» - точно не найгірше, що я бачила. Та маючи шалену повагу до творчості Стівена Кінга і великі сподівання на достойне продовження першого фільму, я була на роздоріжжі: захейтити або промовчати. Зараз я – десь посередині. Десь посередині і Rotten Tomatoes з їхніми 63%.
Усі кіноман(к)и знають: якщо режисер у своєму фільмі жахів не здатен досягти рівня професійності глибиною, дією, постановкою мізансцен, сюжетом, атмосферою… [далі за переліком], він його наповнює скримерами – такими собі раптовими і неочікуваними страшилками, які загалом ніякого сенсу і наповнення не несуть, але глядачів до втрати свідомості доводять (якщо глядачі, звичайно, надто лякливі). Для мене особисто скримери – це профанація. Бо хоррор – теж мистецтво, яке не потрібно принижувати. Деякі зразки цього жанру давно стали класикою. Те ж «Сяйво» за тим же Стівеном Кінгом з Джеком Ніколсоном в головній ролі завзятого безумця… Отож, скримерів у другій частині «Воно» - надто багато, щоб закрити на них очі. І душа у тривозі: обидві частини зняв один режисер!
Вивчаючи інформацію ще задовго до офіційного релізу фільму, дізналася, що до участі запросили Джеймса Мак-Евоя та Джесіку Честейн. Подумала собі: такого рівня актори – крута заявка. Але в результаті – що? Мегаталановиті діти-актори повністю втерли носа зіркам Голівуду! Не знаю, як шукали цих чудових акторів та акторок, але вони підкорили моє серденько.
Окреме спасибі за камео Стівена Кінга у ролі продавця антикварного магазину. То було просто прекрасно! Не знаю, чи відтепер Кінг завжди з’являтиметься у своїх фільмах (як-от Стен Лі), чи це – одноразова акція. Але я завжди його чекатиму.
А фільм дивіться. «Воно» того варте. Як екранізація 1990 року, так і римейк 2017 року з його сиквелом 2019 року. І кіно любіть, бо як його не любити...
Коментарі
Дописати коментар